Замовити

Залиште заявку, наш менеджер зв’яжеться з Вами

Службовий автомобіль у відрядженні закордон: чи можна та в якій валюті компенсувати вартість палива працівнику та відобразити це в обліку?

Службовий автомобіль у відрядженні закордон: чи можна та в якій валюті компенсувати вартість палива працівнику та відобразити це в обліку?

Розглянемо ситуацію, коли підприємство відряджає працівника за кордон на службовому автомобілі, аванс виданий працівнику у валюті (долари США). Під час відрядження працівник заправляв автомобіль паливом та надав чеки. Далі відповімо на питання, чи не буде компенсація вартості палива порушенням валютного законодавства? Як правильно відобразити, придбане за кордоном паливо: оприбуткувати на баланс підприємства чи списати на основі чеків та подорожнього листа на витрати періоду? Якщо списувати паливо на витрати періоду за нормою, то що робити з понаднормовими витратами палива?

Компенсація витрат працівникау зв’язку зі службовим відрядженням, у тому числі на проїзд, передбачена ст. 121 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971р. (далі − КЗпП).

Єдиним документом, який містить згадку про можливість компенсації витрат на пально-мастильні матеріали (з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу відповідно до затвердженого маршруту, який визначено наказом (розпорядженням) керівника підприємства) при відрядженні за кордон на службовомуавтомобілі,наявні вп.12 розд. ІІІ Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон» від 13.03.1998р. №59 (дал і- Інструкція №59), норми якої в обов’язковому порядку підлягають виконаннюпідприємствами, що фінансуються за рахунок бюджету. Інші підприємства мають право на власний розсуд користуватись у своїй діяльності вказаною Інструкцією.

Відповідно до ст.7 Декрету «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993р. №15-93(далі – Декрет №15-93) урозрахунках між резидентами та нерезидентами в межах торговельного обороту як засіб платежу використовують іноземну валюту та грошову одиницю України – гривню. Проте такі розрахунки може бути здійснено лише через уповноважені банки в порядку, установленому НБУ.

Розрахунки готівкою між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту – розрахунки за експорт/імпорт товарів (п. 3 Постанови Правління НБУ від 28.05.2012р. №209 «Про врегулювання питань щодо використання гривні в розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту»).

Тобто, відповідно до Декрету №15-93 покупка товарно-матеріальних цінностей за кордоном заборонена, Інструкція №59 містить норму, яка дозволяє компенсувати «закордонні» автомобільні витрати як витрати на господарські потреби, а КЗпП вимагає компенсовувати всі витрати, понесені у відрядженні.Вказану непогодженість вирішує п.3.1 Постанови НБУ «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 30.05.2007р. № 200 (далі – Постанова №200), відповідно до якого, юридичні особи – резиденти, що мають власні транспортні засоби, мають право використовувати готівкову іноземну валюту з поточних рахунків для забезпечення експлуатаційних витрат, пов’язаних з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном. Склад експлуатаційних витрат, пов’язаних з обслуговуванням транспортних засобів, регламентується Міністерством транспорту та зв’язку України.

Також, згідно з п.8 Постанови НБУ від 12.11.2003р. № 492 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» кошти з поточного рахунку в іноземній валюті юридичної особи можуть бути використані за допомогою електронного платіжного засобу виключно для здійснення розрахунків у безготівковій формі за межами України, які пов’язані з витратами на відрядження, а також на оплату експлуатаційних витрат, пов’язаних з утриманням та перебуванням автотранспортних засобів за межами України, відповідно до умов Міжнародної конвенції про дорожній рух.

А отже, розрахунки іноземною валютою за кордоном можуть здійснюватись стосовно витрат, безпосередньо пов’язаних з відрядженням, зокрема, проїзд, оплату вартості проживання, придбання пального для службового автомобіля, тощо – без порушень чинного валютного законодавства.

При списанні палива, як і при списанні інших запасів слід керуватись вимогами П(С)БО 9. Відповідно, паливо підлягає оприбуткуванню на баланс підприємства з подальшим списанням його на підставі подорожніх листів.

Списання витрат палива на підприємстві відбувається лише з використанням норм на списання палива. Підприємство може як використовувати запропоновані державою нормизатверджені наказом Міністерства транспорту «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» від 10.02.1998 р. № 43(далі – Наказ №43), так і звернутись із запитом до ДП «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» з проханням встановити базову лінійну норму на списання палива для певної марки автомобіля.

В випадку, колифактичні витратіпалива перевищують нормативні, то до складу витрат звітного періоду слід включати вартість фактично витраченого палива.

Якщо фактична витрата палива перевищує нормативну, то підприємству необхідно встановити причину такої перевитрати, адже вона може свідчити про несправність відповідних систем транспортного засобу або про нецільове (не в межах господарської діяльності) використання палива. Рішення про причини та компенсацію перевитрат палива (за рахунок водія, іншого працівника, третьої сторони тощо) приймає керівник підприємства.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *