Вибіркова зміна методу нарахування амортизації для окремих об’єктів основних засобів може застосовуватися навіть тоді, коли такі об’єкти належать до однієї групи, якщо це відповідає способу отримання економічних вигод від їх використання. НП(С)БО 7 та МСБО 16 визначають метод амортизації стосовно конкретного об’єкта або активу, а не автоматично для всієї групи основних засобів.
Одне з цікавих питань, які часто задають сьогодні: «Чи можна встановлювати різні методи амортизації на основні засоби, що входять до однієї групи (чи класу) основних засобів?» Давайте розбиратись…
Згідно з п.4 НП(С)БО 7 «Основні засоби» група основних засобів – сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.
А відповідно до п.28 НП(С)БО 7 метод амортизації об’єкта основних засобів переглядається на кінець звітного року у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Тобто, НП(С)БО 7 передбачає, що метод амортизації визначається для кожного об’єкта основних засобів, не групи основних засобів.
Подивимось, що пише п.60 МСБО 16 «Основні засоби»: «Використовуваний метод амортизації має відображати спосіб, в який очікувані майбутні економічні вигоди від активу споживатимуться суб’єктом господарювання.»»
А у п.61 МСБО 16 знаходимо: Метод амортизації, застосований до активу, слід переглядати принаймні на кінець кожного фінансового року, а якщо відбулася значна зміна в очікуваному способі споживання майбутніх економічних вигід, утілених в активі, метод слід змінити для відображення зміненого способу.» Зверніть увагу: мова йде про «актив», а не «групу активів».
Тобто, і НП(С)БО 7, і МСБО 16 розглядають метод нарахування амортизації, як такий що застосовуються до конкретного основного засобу чи активу.
З вищенаведеного випливає, що різні активи в межах однієї групи можуть мати різні методи амортизації, якщо це обґрунтовано їх природою та способом використання.
У п.75 МСБО 16 зазначено: «Обрання методу амортизації та оцінка строку корисного використання активів є питаннями судження. Унаслідок цього розкриття інформації про прийняті методи та оцінені строки корисного використання або норми амортизації надає користувачам фінансової звітності інформацію, яка дає їм змогу переглядати політику, обрану управлінським персоналом, та робити порівнювання з іншими суб’єктами господарювання.»
Тобто, для того аби основні засоби, які належать до однієї групи, мали різні методи нарахування амортизації, потрібно:
– передбачити таку можливість в обліковій політиці (щоб уникнути непорозумінь з податковою службою при перевірці);
– обґрунтувати чому однакові ОЗ амортизуються за різними методами (наприклад: різні умови використання);
– розкрити інформацію (якщо вона є суттєвою) у Примітках до фінзвітності.
І наостанок: про «групи основних засобів» або «класи основних засобів» ми говоримо, згідно з п.16 НП(С)БО 7 та п.36 МСБО 16, коли мова йде про переоцінку.