У процесі функціонування будь-якого підприємства виникають ситуації, коли основні засоби потребують заміни їх частини. Такі дії часто викликають питання щодо обліку заміненої частини та визначення її вартості з метою списання у відповідності до МСБО. Важливо врахувати вимоги стандартів для коректного відображення операції в обліку.
Відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 16 «Основні засоби» (далі – МСБО 16), якщо частина об’єкта основного засобу замінюється, витрати на нову частину визнаються як окремий актив, а балансову вартість заміненої частини списують (п.13, п.70 МСБО 16). Це пояснюється тим, що замінений актив більше не приносить економічної вигоди, тому його вартість повинна бути виключена з балансу.
Отже, виходячи з положень МСБО 16, якщо в процесі модернізації основного засобу певна його частина замінюється новою, то вартість старої частини необхідно списати з балансу підприємства. Це обумовлено тим, що стара частина більше не приносить економічної вигоди. Її заміна повинна бути відображена в обліку як визнання нового активу та списання вартості заміненої частини.
Що з балансовою вартістю?
Якщо стара частина основного засобу не була виділена як окремий компонент і амортизувалась у складі основного засобу, то п.13 МСБО 16 передбачено, що згідно з принципом визнання, визначеному в п.7 МСБО 16, суб’єкт господарювання визнає в балансовій вартості об’єкта основних засобів собівартість замінюваної частини такого об’єкта, коли витрати понесені, якщо задовольняються критерії визнання. Балансову вартість тих частин, що їх замінюють, припиняють визнавати відповідно до положень про припинення визнання цього Стандарту (див. п. 67-72).
Відповідно до п.70 МСБО 16 якщо згідно з критерієм визнання, викладеним у п.7, суб’єкт господарювання визнає в балансовій вартості об’єкта основних засобів витрати на заміну частини об’єкта, тоді він припиняє визнання балансової вартості заміненої частини незалежно від того, чи амортизували замінену частину окремо.
Які дії, якщо балансову вартість визначити неможливо?
Якщо суб’єкт господарювання не може визначити балансову вартість заміненої частини, він може використати витрати на заміну як свідчення того, якою була собівартість заміненої частини на час її придбання або будівництва.
Іншими словами: первісна вартість частини, яка замінюється на нову і яку неможливо порахувати, оскільки така частина амортизувалась у складі основного засобу, визнається у сумі вартості нової запчастини.
Далі, до уваги береться строк амортизації, який було передбачено для використання основного засобу, у складі якого амортизувалась стара частина, яка підлягає зміні, і її «умовно» «замортизовують» на вже використаний строк. Та сума, яка залишиться і буде залишковою вартістю, яку слід списати на витрати періоду.