Питання застосування штрафів і пені регулярно виникає у договірних відносинах між підприємствами. Для правильного нарахування санкцій важливо розуміти правову природу кожного виду неустойки та норми Цивільного кодексу України, які їх регулюють.
Норми Цивільного кодексу України
Поняття неустойки визначено у статті 549 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. №435-IV. Згідно з п.1 ст.549 ЦКУ, неустойка (штраф або пеня) — це грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання.
ЦКУ розмежовує два види неустойки:
- штраф — неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (п.2 ст.549 ЦКУ);
- пеня — неустойка, яка нараховується у відсотках від суми простроченого грошового зобов’язання за кожен день прострочення (п.3 ст.549 ЦКУ).
Таким чином, і штраф, і пеня є формами цивільно-правової відповідальності та засобами забезпечення виконання зобов’язань.
Коли застосовуються штраф і пеня
Законодавство передбачає, що сторони можуть погодити у договорі як штраф, так і пеню. Обидва інструменти застосовуються у разі порушення строків виконання грошових або інших зобов’язань, але їхня логіка різна:
- штраф встановлюється одноразово та фіксується у відсотках від порушеного зобов’язання;
- пеня накопичується щоденно, що стимулює боржника якомога швидше виконати прострочене зобов’язання.
Таким чином, штраф і пеня є різними формами неустойки, але обидві служать єдиній меті — забезпечити своєчасне та належне виконання договорів. Щоб уникнути спорів, підприємствам важливо чітко прописувати механізми застосування штрафних санкцій у договорах, дотримуючись норм ст.549 ЦКУ.