Юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи досить часто помилково вважають, що їх облік обмежується лише податковими розрахунками або фіксацією доходу. Водночас податкове законодавство встановлює чіткі вимоги до ведення бухгалтерського обліку навіть для таких платників.
У зв’язку з цим виникає практичне питання: чи зобов’язані юридичні особи – платники єдиного податку вести бухгалтерський облік та в якому саме обсязі?
Нормативне підґрунтя: що передбачено Податковим кодексом
Відповідно до п.296.1 Податкового кодексу України (ПКУ), юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат.
При цьому прямо зазначено, що такий облік ведеться з урахуванням положень:
- п.44.2 ПКУ;
- п.44.3 ПКУ.
Згідно з п.44.2 ПКУ, юридичні особи – платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним пп.3 п.291.4 ПКУ, зобов’язані вести спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат. Метою такого обліку є:
- визначення об’єкта оподаткування;
- застосування методики обрахунку, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики.
Що це означає на практиці
Наведені норми свідчать про те, що навіть у межах спрощеної системи оподаткування юридичні особи не звільняються від ведення бухгалтерського обліку як такого. Фактично мова йде про:
- ведення обліку доходів і витрат;
- формування показників на підставі первинних документів;
- застосування визначеної методики обліку для цілей оподаткування.
Тобто «спрощений» облік не означає «відсутній» — він має бути організований, системний і підтверджений документально. Крім того, з урахуванням п.44.3 ПКУ, платники податків зобов’язані забезпечити:
- зберігання первинних документів;
- належне ведення облікових регістрів;
- можливість підтвердження показників податкової звітності.
Таким чином, юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи зобов’язані вести спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат, а не обмежуватись лише податковим обліком. Такий облік є обов’язковою умовою правильного визначення об’єкта оподаткування та повинен здійснюватися відповідно до вимог ПКУ із забезпеченням належного документального підтвердження і збереження облікових даних.