Відпустка без збереження зарплати: Головним державним інспектором відділу контролю західного напрямку управління з питань праці Ковальовою Яною було надано роз’яснення:
“згідно п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 цього Закону), зараховуюється час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 цього Закону.
Винятком є відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку. В разі якщо:
- дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний)
- дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи,
- тяжку вроджену ваду розвитку,
- рідкісне орфанне захворювання,
- онкологічне, онкогематологічне захворювання,
- дитячий церебральний параліч,
- тяжкий психічний розлад,
- гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня,
– до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію “дитина з інвалідністю підгрупи А” або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги – до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.
Тривалість відпусток
Тривалість відпусток без збереження заробітної плати, які надаються за угодою сторін відповідно до ст. 26 Закону № 504, обмежена 15 календарними днями на рік. Цей термін не стосується відпустки за свій рахунок на час карантину.
Разом з тим, особливості трудових відносин у період воєнного стану, не передбачені іншими актами трудового законодавства, визначені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» 15.03.2022 р. № 2136-IX (далі – Закон № 2136).
Зокрема, ст. 12 Закону № 2136 визначено, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою ст. 26 Закону № 504.
Зміни з 19.07.2022 року
Статтю 12 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 2352-IX від 01.07.2022, який набув чинності з 19.07.2022 року. Згідно зазначеної норми, у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України “Про відпустки”.
Тобто, з 19.07.2022, у разі якщо працівник знаходився у відпустці за свій рахунок, упродовж дії воєнного стану, цей період не включається до стажу, що дає право на щорічну відпустку.
Відповідно до частини 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року № 1105-XIV, страховий стаж — період, протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, та за який щомісяця роботодавець або особа сплачували страхові внески в сумі не менше мінімального страхового внеску. Мінімальний страховий внесок — сума коштів, що визначають розрахунково як добуток розміру мінімальної зарплати і розміру єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ), встановлених законом, на місяць, за який нараховують зарплату/дохід (ч. 13 ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV).
Таким чином, якщо працівник повний місяць перебував у відпустці без збереження заробітної плати, йому не зараховується страховий стаж, в т. ч. для пенсії, оскільки не сплачені страхові внески.