Питання капіталізації витрат на створення або придбання нематеріальних активів (НМА) часто викликає труднощі у бухгалтерів, особливо коли йдеться про внутрішньо створені активи. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 38 «Нематеріальні активи» (МСФЗ 38) чітко визначає критерії, за яких витрати можуть бути включені до первісної вартості активу, а коли їх слід визнавати витратами періоду.
Коли нематеріальний актив визнається
Згідно з МСФЗ 38, актив визнають, якщо одночасно виконуються дві умови:
- існує ймовірність отримання майбутніх економічних вигід від використання активу;
- його собівартість можна достовірно оцінити.
Додаткові критерії для внутрішньо створених НМА
Для нематеріальних активів, що створюються всередині підприємства, стандарт передбачає додаткові вимоги. Зокрема, повинна бути:
- технічна можливість завершити створення активу;
- намір завершити розробку та використовувати чи продати актив;
- здатність використовувати або продати актив;
- підтвердження майбутніх економічних вигід (наприклад, наявність ринку або внутрішня корисність);
- наявність необхідних ресурсів для завершення розробки;
- можливість достовірно оцінити витрати, понесені під час створення активу.
Що не підлягає капіталізації
Витрати, які не відповідають вищезазначеним критеріям, слід визнавати витратами того періоду, коли вони були понесені. До таких витрат належать, зокрема:
- навчання персоналу;
- консультації користувачів;
- підтримка системи після її запуску;
- інші роботи чи послуги, що не призводять до створення або модифікації активу з майбутніми вигодами.
Отже, капіталізація витрат на нематеріальні активи — це не просто бухгалтерська операція, а процес, що вимагає підтвердження виконання конкретних критеріїв МСФЗ 38. Якщо витрати не відповідають цим умовам, їх слід одразу визнавати як витрати періоду, аби уникнути помилок у фінансовій звітності.