Підприємства, які застосовують Міжнародні стандарти фінансової звітності, зокрема МСФЗ 9 «Фінансові інструменти», мають формувати резерв під очікувані кредитні збитки. Проте постає питання: як саме розраховувати такий резерв для торговельної дебіторської заборгованості?
Вимоги стандарту
Згідно з п.5.5.15 МСФЗ 9, суб’єкт господарювання завжди оцінює резерв під збитки у розмірі очікуваних кредитних збитків за весь строк дії для таких категорій активів:
- торговельна дебіторська заборгованість або договірні активи, що виникають за договорами у межах МСФЗ 15 «Дохід від договорів з клієнтами»;
- дебіторська заборгованість за орендою, яка підпадає під дію МСФЗ 16 «Оренда», якщо підприємство обрало відповідну облікову політику.
Стандарт дозволяє підприємству застосовувати спрощений підхід, за яким резерв створюється на весь строк життя дебіторської заборгованості, без потреби відстеження змін кредитного ризику.
Практичне застосування
Підприємства часто використовують метод «aging analysis» (аналіз за строками прострочення), коли дебіторська заборгованість класифікується, наприклад, за такими інтервалами:
- 0–30 днів, 31–60 днів, 61–90 днів, понад 90 днів.
Для кожної групи встановлюється власний відсоток резерву, який відображає очікувану частку неповернення боргу. Таким чином, формується сукупний резерв очікуваних кредитних збитків за всією дебіторською заборгованістю.
Таким чином, МСФЗ 9 дозволяє підприємствам застосовувати спрощений підхід до оцінки кредитних збитків, що значно спрощує процедуру формування резерву. Використання аналізу за строками прострочення («aging analysis») є типовим і обґрунтованим методом оцінки очікуваних кредитних збитків для торговельної дебіторської заборгованості.