Податкові зобов’язання при частковому використанні товарів/послуг: аналіз п.199.1 ПКУ

Відповідно до п.199.1 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. (далі – ПКУ), якщо придбані та/або виготовлені товари, послуги чи необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково – ні, платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання. Нарахування здійснюється виходячи з бази оподаткування, визначеної згідно з п.189.1 ст.189 ПКУ, та шляхом складання зведеної податкової накладної.

Така накладна має бути складена не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Її сума повинна відповідати частці сплаченого (нарахованого) податку під час придбання або виготовлення товарів/послуг, яка припадає на використання цих активів у неоподатковуваних операціях.

Що саме регулює п.199.1 ПКУ

Зміст норми вказує, що мова йде не про податковий кредит, пов’язаний із постачанням товарів чи послуг, а про податкові наслідки часткового використання активів у неоподатковуваній діяльності. Тобто, якщо підприємство придбало товар чи послугу, але використовує їх як у оподатковуваних, так і в неоподатковуваних операціях, необхідно нарахувати податкові зобов’язання пропорційно частці використання в неоподатковуваній діяльності.

Проблематика термінів: «придбання» та «виготовлення»

У ПКУ, Цивільному кодексі України та Господарському кодексі України відсутні визначення понять «придбання товару» та «виготовлення товару». Це створює певну правову невизначеність у практичному застосуванні норми.

Аналогічна ситуація стосується поняття «сплачений (нарахований) податок» під час придбання чи виготовлення товарів/послуг. Податковий кодекс не надає деталізованого визначення, що саме мається на увазі під таким податком у контексті п.199.1 ПКУ.

Що говорить ПКУ про податок на додану вартість

Відповідно до пп.14.1.178 ПКУ, податок на додану вартість – це непрямий податок, який нараховується та сплачується згідно з нормами розділу V ПКУ. Стаття 200 ПКУ визначає порядок розрахунку податкових зобов’язань, податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не містить детальних роз’яснень щодо механізму нарахування зобов’язань за правилами п.199 ПКУ.

Таким чином, законодавство оперує загальними категоріями – «податковий кредит» та «податкові зобов’язання», однак не розкриває більш детально порядок їх застосування у випадках часткового використання товарів/послуг у неоподатковуваних операціях.

Норма п.199.1 ПКУ зобов’язує платника податку:

нарахувати податкові зобов’язання, якщо активи використовуються частково в оподатковуваних операціях;
скласти зведену податкову накладну не пізніше останнього дня звітного періоду;
зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних;
визначити суму зобов’язань пропорційно частці використання активів у неоподатковуваній діяльності.

Водночас відсутність чітких визначень окремих термінів у законодавстві вимагає обережного підходу до практичного застосування норми та, за необхідності, отримання індивідуальних податкових консультацій.