У процесі співпраці з іноземними контрагентами українські підприємства часто отримують різноманітні послуги від нерезидентів — маркетингові, консультаційні, рекламні, ІТ-послуги, доступ до програмного забезпечення та інші. Якщо місце постачання таких послуг визначається на митній території України, у резидента виникають спеціальні обов’язки щодо нарахування та сплати ПДВ. Одним із ключових питань у таких операціях є правильне визначення дати виникнення податкових зобов’язань.
Хто сплачує ПДВ при отриманні послуг від нерезидента
Особливість операцій з отримання послуг від нерезидентів полягає в тому, що постачальник не зареєстрований платником ПДВ в Україні. У зв’язку з цим обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань покладається на отримувача послуг — українського суб’єкта господарювання.
Проте такий обов’язок виникає лише за умови, що місце постачання відповідних послуг визначається на митній території України відповідно до вимог ст.186 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (далі – ПКУ).
Яка дата вважається датою виникнення податкових зобов’язань
Порядок визначення дати виникнення податкових зобов’язань за такими операціями встановлено абз.3 п.187.8 ПКУ.
Відповідно до зазначеної норми, датою виникнення податкових зобов’язань за операціями з постачання нерезидентами суб’єктам господарювання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є:
- дата списання коштів з рахунку платника податку в банку або небанківському надавачу платіжних послуг в оплату таких послуг; або
- дата оформлення документа, що підтверджує факт постачання послуг нерезидентом,
залежно від того, яка з цих подій відбулася раніше. Таким чином, для таких операцій застосовується правило «першої події».
Як працює правило першої події на практиці
На практиці можливі різні ситуації. Якщо підприємство спочатку перераховує передоплату нерезиденту, а акт наданих послуг буде оформлено пізніше, податкові зобов’язання з ПДВ виникнуть на дату здійснення платежу.
Водночас якщо нерезидент спочатку надав послуги та сторони оформили відповідний акт або інший документ, що підтверджує факт постачання, а оплата буде здійснена пізніше, податкові зобов’язання виникнуть саме на дату оформлення такого документа.
Отже, момент фактичної оплати та момент документального підтвердження надання послуг необхідно контролювати окремо, оскільки саме більш рання з цих подій визначатиме дату виникнення податкових наслідків.
Які документи можуть підтверджувати факт надання послуг
Залежно від характеру послуг документальним підтвердженням можуть бути:
- акт наданих послуг;
- інвойс, якщо він одночасно підтверджує факт надання послуг відповідно до умов договору;
- звіт про виконані роботи;
- інший первинний документ, передбачений договором між сторонами.
Для правильного податкового обліку важливо, щоб такий документ містив усі необхідні реквізити та дозволяв однозначно встановити дату надання послуг.
Чому правильне визначення дати є важливим
Невірне визначення дати виникнення податкових зобов’язань може призвести до помилок у податковій звітності, заниження податкових зобов’язань та нарахування штрафних санкцій під час податкових перевірок.
Особливої уваги потребують операції, за якими між датою оплати та датою підписання документів проходить значний проміжок часу, оскільки саме в таких випадках найчастіше виникають помилки при відображенні ПДВ.
Отже, при отриманні послуг від нерезидента, місце постачання яких знаходиться на митній території України, податкові зобов’язання з ПДВ визначаються за правилом першої події. Відповідно до абз.3 п.187.8 ПКУ такою датою є або дата оплати послуг нерезиденту, або дата оформлення документа, що підтверджує факт їх надання, залежно від того, яка подія відбулася раніше. Саме тому підприємствам необхідно ретельно контролювати як розрахунки з нерезидентами, так і своєчасне оформлення первинних документів.