Представницькі витрати, які включають в себе алкогольні напої, викликають багато запитань щодо їх податкового обліку. Верховний Суд у своїх рішеннях підтвердив, що такі витрати можуть належати до адміністративних і не підлягають оподаткуванню як додатковий дохід працівників. Розглянемо детальніше.
Для початку проаналізуємо основні моменти та аргументи, які наведено по цій справі:
– представницькі витрати:
Відповідно до п.18 Наказу Міністерства фінансів «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» №27/4248 від 19.01.2000р. (далі – НП(С)БО 16)
«Витрати», представницькі витрати належать до адміністративних витрат, що обслуговують загальногосподарські функції компанії (включає витрати на проведення заходів, пов’язаних із зустрічами, переговорами з клієнтами, партнерами тощо).
Якщо витрати на алкоголь здійснені в межах таких заходів – вони можуть бути визнані частиною цих адміністративних витрат.
– оподаткування доходу працівників:
Відповідно до ст.163 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (далі – ПКУ), об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Не є об’єктом оподаткування суми коштів, виданих працівнику під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, – у сумі, що не перевищує суму фактичних витрат працівника на виконання таких дій.
При цьому, нормами ПКУ не передбачено перелік витрат, на понесення яких працівнику може бути видано кошти під звіт.
Єдиний виняток щодо відшкодування працівнику витрат на придбання алкоголю передбачено ст.170 ПКУ, а саме: до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається також додаткове благо, одержане працівником як компенсація витрат на придбання алкогольних напоїв, які було придбано під час перебування такого працівника у відрядженні.
Однак у рішенні Верховного Суду йдеться про витрати, понесені під час представницьких заходів, а не відряджень. Відповідно, вони не підпадають під визначення додаткового блага і не повинні включатися до оподатковуваного доходу працівників.
– помилковість застосування податковими органами норм ст.170 ПКУ:
Податкові органи можуть помилково застосовувати норми щодо оподаткування доходу працівників у випадках, коли витрати на алкоголь стосуються представницьких заходів. Витрати на алкоголь, понесені під час таких заходів, повинні розглядатися як витрати компанії, а не як додатковий дохід працівника.
Отже, на сьогодні рішення Верховного Суду у справі №826/15481/18 є чинним та актуальним. Воно підтверджує, що витрати на алкоголь, понесені під час представницьких заходів, можуть бути визнані адміністративними витратами компанії і не підлягають оподаткуванню як додаткове благо для працівників. Це рішення надає чітке розуміння податкових аспектів щодо таких витрат, що залишається актуальним у межах чинного законодавства.