У багатьох підприємств є працівники, робота яких передбачає постійні поїздки без оформлення відряджень. У таких випадках часто виникає питання: чи потрібно подавати авансовий звіт при роз’їздному характері роботи?
Коли складається авансовий звіт
Згідно з пп.170.9.4 Податкового кодексу України (ПКУ), авансовий звіт складається лише у двох випадках:
- якщо виникає оподатковуваний дохід працівника відповідно до пп.170.9.1 ПКУ (тобто коли витрати не можна пов’язати з господарською діяльністю підприємства);
- якщо працівник використав готівку понад суму добових витрат, у тому числі отриману через платіжні інструменти.
Отже, сам по собі роз’їздний характер роботи не зобов’язує працівника подавати авансовий звіт.
Як розцінювати витрати при поїздках без відрядження
Якщо працівник із роз’їздним характером роботи здійснює певні витрати під час поїздки, то такі витрати розглядаються як окремі цивільно-правові дії, а не витрати під час відрядження. Якщо ці витрати можна підтвердити як господарські, податкових наслідків не виникає. Якщо ж зв’язку з господарською діяльністю немає, утворюється оподатковуваний дохід, який і потрібно відобразити в авансовому звіті.
Строки подання авансових звітів
Відповідно до абз.«б» пп.170.9.3 ПКУ, документальне підтвердження витрат при розрахунках із використанням платіжних інструментів (корпоративних чи особистих карток) працівник повинен надати до кінця місяця, наступного за місяцем здійснення витрат.
При цьому ПКУ не обмежує кількість поданих звітів. Працівник може сам вирішити, подавати їх щомісяця або об’єднувати кілька витрат у межах дозволеного строку. Наприклад, якщо витрати були здійснені 1 травня, крайній термін подання авансового звіту — 30 червня.
Отже, роз’їздний характер роботи не вимагає автоматичного подання авансових звітів. Вони складаються лише у випадку виникнення оподатковуваного доходу чи перевищення готівкових витрат. Працівник самостійно визначає, скільки звітів подавати, головне — дотриматися встановлених ПКУ строків.
Поточні консультації…