У сучасних умовах багато підприємств направляють своїх працівників у закордонні відрядження. Постає логічне питання: чи обов’язково виплачувати добові у повному обсязі? Чи можна обмежити їхній розмір або взагалі не платити? У цій статті розглянемо ключові аспекти правового регулювання добових при відрядженнях за межі України.
-
Чи має право підприємство не сплачувати добові?
Ні, не має. Відповідно до частини 2 статті 121 Кодексу законів про працю України (КЗпП), при направленні працівника у службове відрядження роботодавець зобов’язаний компенсувати працівникові витрати, пов’язані з поїздкою, зокрема:
- добові витрати,
- витрати на проїзд,
- витрати на проживання.
Таким чином, добові є обов’язковим елементом компенсації витрат працівника під час службового відрядження. Їх невиплата порушує законодавство та може мати правові наслідки для підприємства.
-
Чи може підприємство виплачувати добові у меншому розмірі?
Так, може. Законодавством не встановлено фіксованого розміру добових для підприємств приватної форми власності. Це питання регулюється внутрішніми документами підприємства – Положенням про службові відрядження або Наказом керівника.
Податковий кодекс України (пп.170.9.1 ПКУ) лише встановлює граничну неоподатковувану суму добових витрат за кордоном — до 80 євро на добу. Тобто, якщо підприємство виплачує добові в межах цієї суми, вони не оподатковуються податком на доходи фізичних осіб.
Водночас, на практиці часто встановлюються добові в розмірі, наприклад, 60 доларів США. Але якщо підприємство хоче зменшити цю суму (наприклад, до 5 доларів), воно має закріпити це у внутрішніх нормативних документах.
-
Які документи необхідно оформити для виплати добових у меншому розмірі?
Щоб виплата добових у меншому розмірі була правомірною, підприємству слід:
- розробити та затвердити Положення про службові відрядження, де буде чітко визначено порядок і розмір добових витрат;
- видати Наказ по підприємству, у якому підтвердити застосування відповідного положення або встановити інший розмір добових.
Ці документи є внутрішніми актами підприємства і повинні бути доведені до відома працівників під підпис.
-
Чи потрібно отримувати заяву від працівника на невиплату або зменшену виплату добових?
Ні, не потрібно. Добові – це не право працівника, від якого він може добровільно відмовитись, а обов’язок роботодавця. Тобто, заява працівника про згоду на зменшення або відмову від добових не має юридичної сили. Якщо в Положенні про відрядження або Наказі вже прописано встановлений розмір добових, додаткове погодження від працівника не потрібне.
Висновки:
- Підприємство зобов’язане виплачувати добові при закордонних відрядженнях.
- Розмір добових може бути меншим за умовчаний (наприклад, 60 доларів), якщо це прописано у внутрішніх документах.
- Для цього потрібно оформити Положення про відрядження або відповідний Наказ.
- Заява працівника про відмову від добових або згоду на зменшений розмір не є необхідною.