Дотримання граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічним договором є ключовою вимогою валютного законодавства України, яке регулюється Законом № 2473-VIII.
Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків інформує, що правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов’язки суб’єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначено Законом України «Про валюту і валютні операції» №. 2473-VIII від 21.06.2018. (далі по тексту – «Закон №. 2473-VIII»).
Відповідно до частини 3 статті 13 Закону №. 2473-VIII, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах. Це повинно відбуватись не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
При здійсненні розрахунків з нерезидентами за імпортними контрактами мають місце випадки застосування резидентами банківських гарантій. Їх використовують як інструмент забезпечення повернення авансового платежу, здійсненого резидентом на користь нерезидента. В даному випадку іноземний банк – гарант, при порушенні принципалом (нерезидентом) свого зобов’язання щодо поставки товару, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару (резиденту). Це відбуваєься за першою його вимогою.
Згідно пп. 5 п. 12 розділу III Інструкції «Про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів», затвердженої постановою Правління Національного банку України, 02.01.2019 №. 7, зменшення суми грошових коштів, які мають надійти на користь резидента від нерезидента як оплата за експорт товару або вартості товарів, що імпортуються, допускається за умови, якщо протягом виконання зобов’язань за договором. В такому випадку імпортер зобов’язаний повернути сплачені кошти повністю або частково, відповідно до суми цих коштів.
Процедура надання банківських гарантій
Банківські гарантії надаються відповідно до вимог законодавства. Зокрема відповідно до Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах від 15.12.2004. №. 639 (надалі – Положення 639). Розділом Х Положення 639 передбачено, що бенефіціар для отримання платежу за гарантією подає до банку-гаранта безпосередньо або через банк бенефіціара (залежно від того, як це визначено умовами гарантії) вимогу за гарантією. Також необхідно подати усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено).
Банк бенефіціара (резидент) приймає вимогу бенефіціара разом з документами (якщо вони передбачені умовами гарантії). Потім він надсилає її (їх) безпосередньо банку-гаранту або банку, від якого надійшла гарантія. Це робиться, якщо умовами гарантії передбачено подання документів (вимоги та інших обумовлених у гарантії документів) через банк бенефіціара (резидент).
Банк бенефіціара (резидент) після отримання від банку-гаранта платежу за гарантією:
1) зараховує кошти на поточний або розподільчий рахунок бенефіціара, якщо в банку відкрито рахунок, або
2) здійснює переказ коштів за реквізитами, отриманими від бенефіціара, або банку бенефіціара, або іншого авізуючого банку. Якщо бенефіціар має рахунок в іншому банку, переказ коштів здійснюється на цей рахунок.
Згідно із пункту 16 Інструкції 7, банк здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту товарів за кожним фактом здійснення поставки товару. За операцією з імпорту товарів банк здійснює нагляд окремо за кожним фактом здійснення платежу.
Чинне валютне законодавство передбачає, що грошові кошти мають бути зараховані на відкритий у банку поточний рахунок резидента не пізніше граничних строків розрахунків.
Враховуючи зазначене, саме дата зарахування коштів на поточний рахунок резидента – бенефіціара від здійснення гарантійного платежу банком – гарантом має значення. Це важливо для визначення дотримання граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічним договором.