Замовити

Залиште заявку, наш менеджер зв’яжеться з Вами

Програмне забезпечення від нерезидента: платежі визнаються роялті чи ні?

Програмне забезпечення від нерезидента: платежі визнаються роялті чи ні?

Компанія прийняла рішення про зміну старого програмного забезпечення на нове, яке знаходиться у власності нерезидента. Послуги з міграції бази даних зі старого програмного забезпечення на нове виконує нерезидент, відповідно, компанія за ці послуги здійснює оплату на користь нерезидента. Проте за користування ПЗ разом із технічною підтримкою компанія повинна здійснювати оплату підприємству, яке є резидентом України. Виникає питання, що повинен містити договір між резидентом (підприємство, на користь якого компанія здійснює оплату за ПЗ) та нерезидентом, аби платежі за ПЗ резидента на користь нерезидента визнавались роялті, а не орендою ПЗ? Та як оподатковувати ці операції?

Відповідно до пп.14.1.225Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (далі – ПКУ)роялті – будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

  • як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання “кінцевим споживачем”);
  • за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);
  • за придбання речей (у т. ч. носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;
  • за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України;

– за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

Водночас, згідно зі ст. 12 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи від 08.11.2012р. (далі – Конвенція) термін «роялті» у випадку використання в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як винагорода за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки (в т.ч. кінематографічні фільми та фільми або плівки, що використовуються для телебачення чи радіомовлення), комп’ютерні програми, будь-яким патентом, торговою маркою, дизайном, або моделлю, планом, таємною формулою або процесом, або за користування чи надання права на користування промисловим, комерційним або науковим обладнанням, або за інформацію (ноу-хау) стосовно промислового, комерційного або наукового досвіду.

Згідно з п.3.2 ПКУякщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Отож маємо: при виплаті сум резидента на користь нерезидента платежі повинні розглядатись як роялті, на підставі вимог Конвенції, яка не містить будь-яких додаткових обмежень, заявлених в пп.14.1.225 ПКУ.

На нашу думку, зазначене вище, дає право резиденту також при оплаті винагороди на користь нерезидента ігнорувати факт наявності пільги з ПДВ (п.261 підр. 2 розд.ХХ ПКУ), оскільки роялті, сплачені грошовими коштами не є об’єктом оподаткування ПДВ (пп.196.1.6 ПКУ).

Проте, жодної офіційної думки з даного приводу наразі не існує, а тому повинні застерегти про наявність ризику щодо невизнання вказаної позиції працівниками податкової служби.

В такому випадку, операція може розглядатись як операції з програмною продукцією, плата за які не вважається роялті згідно з абзацами другим – сьомим пп.14.1.225 ПКУ. Наслідки при оплаті таких послуг нерезиденту для резидента також мінімальні – операція звільнена від ПДВ.

Водночас, звертаємо Вашу увагу, що договір між резидентом та нерезидентом не повинен містити ознак надання послуг, а саме:

  • надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об’єктів права інтелектуальної власності, у т. ч. за ліцензійними договорами;
  • послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у т. ч. з використанням комп’ютерних систем.

У такому випадку, підприємство-резидент на підставі вимог абз. в) п.186.3 ПКУ повинно буде нараховувати та сплачувати ПДВ- зобов’язання. Водночас на підставі своєчасно зареєстрованої податкової накладної резидент матиме право на податковий кредиту відповідній сумі.

Далі виникає певний перелік питань, з якими стикнеться у своїй діяльності резидент:

  • умови ліцензійного договору повинні надавати певні права резидента на використання комп’ютерної програми: право вносити зміни до коду, оновлювати, доповнювати і т.п.;

– при наданні послуг резидентам України, пов’язаних із обслуговуванням комп’ютерної програми,підприємство-резидент повинно врахувати вимоги п. п.261 підр. 2 розд.ХХ ПКУ, відповідно до якого звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання програмної продукції, а також операції з програмною продукцією, плата за які не вважається роялті згідно з абзацами другим – сьомим пп.14.1.225 ПКУ. Для цілей цього пункту до програмної продукції відносяться:

– результат комп’ютерного програмування у вигляді операційної системи, системної, прикладної, розважальноїта/або навчальної комп’ютерної програми (їх компонентів), а також у вигляді інтернет-сайтів та/абоонлайн-сервісів та доступу до них;

– примірники (копії, екземпляри) комп’ютерних програм, їх частин, компонентів у матеріальній та/абоелектронній формі, у т. ч. у формі коду (кодів) та/або посилань для завантаження комп’ютерної програмита/або їх частин, компонентів у формі коду (кодів) для активації комп’ютерної програми чи в іншій формі;

будь-які зміни, оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу комп’ютерних програм, правана отримання таких оновлень, змін, додатків, доповнень протягом певного періоду часу.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

ПОДЗВОНИТИ НАМ