У практичній діяльності підприємств можуть виникати ситуації, коли предмет оренди знищується або стає непридатним для подальшого використання. У такому випадку важливо правильно визначити порядок бухгалтерського обліку активу з права користування та орендного зобов’язання відповідно до вимог міжнародних стандартів фінансової звітності.
Відповідно до п. 22 Міжнародного стандарту фінансової звітності 16 «Оренда» (далі – МСФЗ 16), на дату початку оренди орендар визнає актив з права користування та орендне зобов’язання.
Згідно з п. 23 МСФЗ 16, на дату початку оренди актив з права користування оцінюється за собівартістю.
Надалі, відповідно до пп. 29–35 МСФЗ 16, актив з права користування підлягає амортизації та перевірці на предмет зменшення корисності згідно з вимогами Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 36 «Зменшення корисності активів» (далі – МСБО 36). Водночас орендне зобов’язання обліковується окремо із застосуванням методу ефективної ставки відсотка.
При цьому МСФЗ 16 не містить окремого порядку бухгалтерського обліку у разі загибелі або знищення предмета оренди. Тому в такій ситуації застосовуються загальні положення МСБО 36, які регулюють порядок зменшення корисності активів або припинення їх визнання після припинення права користування.
Таким чином, у разі загибелі предмета оренди підприємству необхідно оцінити, чи існують підстави для припинення визнання активу з права користування або визнання втрат від зменшення його корисності відповідно до вимог МСБО 36, оскільки спеціального механізму для таких випадків МСФЗ 16 не встановлює.