Відображення накопичених збитків: зважаючи на певні зовнішні та внутрішні фактори, власники підприємств можуть прийняти рішення про реорганізацію. За законодавством, реорганізація може відбуватись шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та виділу. Розглянемо, що таке приєднання підприємств та як в такому випадку відображаються накопичені збитки.
Приєднання є одним із видів реорганізації юридичної особи, унаслідок чого юридична особа, що приєднується, припиняється. Водночас майно, права й обов’язки переходять до правонаступника – особи, до якої вона приєдналася (ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі – ЦКУ)).
Аналогічне визначення містить і Закон України від 06.02.2018 № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – ЗУ № 2275). Так, відповідно до ч. 1 ст. 50 ЗУ № 2275 приєднанням є припинення одного або кількох товариств із переданням ним (ними) згідно з передавальним актом усього свого майна, усіх прав та обов’язків іншому господарському товариству – правонаступнику.
Придбання корпоративних прав
Зазвичай приєднання використовується, коли потрібно зберегти цінні ресурси (торгову марку, ліцензії або сертифікати) одного з підприємств, що об’єднуються. Після придбання корпоративних прав ресурси переходять до юридичної особи – правонаступника, а інше підприємство припиняє свою діяльність.
Приєднання юридичної особи відбувається за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, – за рішенням суду або відповідних органів державної влади (ч. 1 ст. 106 ЦКУ).
При приєднанні, згідно з п.140.4.5 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі – ПКУ), фінансовий результат до оподаткування зменшується платником податку – правонаступником на суму від’ємного значення об’єкта оподаткування платника податку, що реорганізується шляхом приєднання – у періоді затвердження передавального акта.
При проведенні реорганізації від’ємне значення об’єкта оподаткування податкового (звітного) періоду, що обліковувалося у платника податку, що припиняється, на дату затвердження передавального акта, зменшує фінансовий результат до оподаткування платника податку – правонаступника в сумі, що не перевищує суму власного капіталу платника податку, що припиняється, станом на кінець попереднього податкового (звітного) року та за умови, що платник податку, що припиняється, та платник податку – правонаступник були пов’язаними особами більше ніж 18 послідовних місяців до дати завершення приєднання.