Замовити

Залиште заявку, наш менеджер зв’яжеться з Вами

    Бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) доходу

    Бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) доходу

    При виплаті доходів нерезиденту завжди виникає безліч питань, пов’язаних з оподаткуванням таких доходів. Два найважливіших із них: «Хто є бенефіціарним отримувачем доходу?» та «Яким чином підтвердити бенефіціарність оримувача?» Спробуємо знайти відповіді на них.

    У більшості двосторонніх конвенцій визначення даного поняття відсутні. Якщо міжнародний договір не визначає поняття «бенефіціарного власника», на допомогу має прийти національне законодавство.

    При цьому чинне законодавство містить два схожих, але не ідентичних, поняття:

    • бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) доходу, відповідно до п.103.3 ст.103 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (далі – ПКУ). Однак, дане визначення поняття «бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) доходу», є досить неконкретним: бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

    При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

    • кінцевий бенефіціарний власник (контролер) підприємства, відповідно до п.20 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014р. №1702-VII. Кінцевий бенефіціарний власник (контролер) підприємства – фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов’язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов’язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.

    При цьому кінцевим бенефіціарним власником (контролером) не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого права

    В даному випадку, на нашу думку, підприємство повинно користуватись положеннями ПКУ та визначати не кінцевого бенефіціара, а бенефіціара.

    Проте, нижче наведені листи контролюючого органу, які також посилаються на потребу підтвердити бенефіціара (не кінцевого бенефіціара!), приходять до протилежних висновків та не дають жодної конкретної відповіді, який саме документ визначає бенефіціара.

    У Листі ДФСУ від 25.05.2017р. №362/6/99-99-15-02-02-15/ІПК податківці приходять до наступного висновку: «Документом для визнання особи фактичним власником доходу може бути документ, який підтверджує право особи на такий дохід, зокрема, але не виключно документ, виданий компетентним органом країни, з якою укладено міжнародний договір України, ліцензія, патент, офіційно оформлений торговий знак тощо. (Довіково: лист стосується підтвердження фактичного власника роялті).

    Враховуючи те, що резидент Республіки Кіпр на момент виплати дивідендів володіє 100 відсотками статутного капіталу резидента України, то при виплаті таких доходів застосовується положення ст. 10 Конвенції щодо застосування зниженої ставки для оподаткування, за умови, що нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем такого доходу та статус його резидентства підтверджено довідкою, іншими документами, якщо це передбачено міжнародним договором.»

    Іншими словами, для можливості використання зниженої ставки податку на репатріацію, потрібно підтвердити статус:

    • резидента країни з якою укладено Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування;
    • бенефіціарного (фактичного) отримувача доходу.

    Уповноваженим органом на території Кіпру, який визначає податковий статус кіпрської компанії є податковий департамент Кіпру. З 30.10.2015р. податковий департамент Кіпру ввів форму Т.D.98, яка подається для отримання сертифікату податкового резидентства Кіпру.

    У Листі ДФСУ «Щодо оподаткування дивідендів, що виплачуються юридичній особі – резиденту Кіпру» від 06.10.2016р. № 21833/6/99-99-15-02-02-15 зазначено:

    «Рішення Вищого адміністративного суду України від 24.03.2014р. № К/800/52155/13 містить тлумачення терміна «бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) доходу». Так, «фактичний отримувач доходу» не має тлумачитися у вузькому, технічному сенсі, його значення слід визначати виходячи з мети, завдань міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, таких як «уникнення від сплати податків», і з урахуванням таких основних принципів, як «запобігання зловживання положеннями договору».

    Для визначення особи як фактичного отримувача доходу така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і, згідно з міжнародною практикою застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.»

    У згаданому Листі ДФСУ приходить до висновку, що статут суб’єкта господарювання не може визначати бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу для застосування зниженої ставки оподаткування дивідендів.

    Такий висновок, є досить спірним, на нашу думку. На практиці, у підприємства-резидента, крім статуту, в якому зазначені його власники, може взагалі не бути жодної інформації стосовно власників його власників.

    Іншими словами, існує ризик того, що для підтвердження права на використання пониженої ставки, згідно Конвенції, податківцям може бути недостатньо довідки про резидентство нерезидента. Водночас чіткої відповіді, який саме документ додатково потрібно надати перевіряючим для підтвердження статусу бенефіціара (фактичного отримувача доходів) не озвучується в жодному чинному законодавчому акті.

    Читайте цю статтю в журналі Ліга.

    journal

    You must be logged in to post a comment.

    Архів

    ПОДЗВОНИТИ НАМ