Питання виплати добових під час відрядження часто викликає дискусії у роботодавців, особливо щодо можливості не виплачувати їх взагалі або зменшувати їх розмір. Трудове та податкове законодавство встановлює загальні правила щодо обов’язковості таких виплат та меж їх неоподатковуваності.
Чи можна не виплачувати добові взагалі
Підприємство не має права повністю не виплачувати добові працівнику, направленому у відрядження.
Відповідно до ч.2 ст.121 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 р. №322-VIII, при направленні працівника у відрядження роботодавець зобов’язаний компенсувати працівникові витрати, пов’язані з таким відрядженням, зокрема виплатити добові та відшкодувати витрати на проїзд і проживання. Отже, добові є обов’язковою складовою компенсації витрат працівника за період відрядження.
Чи можна встановити менший розмір добових
Підприємство має право встановити розмір добових у меншій сумі, ніж рекомендована або звична практика, за умови, що такий розмір передбачено у внутрішньому локальному акті підприємства (наприклад, у Положенні про відрядження).
Водночас ані Податковий кодекс України, ані інші нормативні акти не встановлюють обов’язкового фіксованого розміру добових для приватних підприємств.
Податкові межі для добових
Податкове законодавство визначає лише граничний розмір добових, що не включається до оподатковуваного доходу працівника. Так, відповідно до пп.170.9.1 Податкового кодексу України, для закордонних відряджень неоподатковувана сума добових не може перевищувати 80 євро за кожен календарний день такого відрядження. Сума перевищення підлягає оподаткуванню як додаткове благо.
Інструкція №59 та її застосування
Наказ Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. №59 «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» є обов’язковим лише для бюджетних установ і організацій. Для приватних підприємств ця Інструкція має рекомендаційний характер і може застосовуватися як орієнтир, але не як обов’язкова норма.
Отже, відповідно до ч.2 ст.121 КЗпП, роботодавець зобов’язаний виплачувати добові працівникам, направленим у відрядження. Водночас підприємство має право самостійно встановлювати їх розмір у внутрішніх документах, за умови дотримання вимог пп.170.9.1 ПКУ щодо граничної неоподатковуваної суми та розумного характеру таких виплат.