Замовити

Залиште заявку, наш менеджер зв’яжеться з Вами

Наказ про облікову політику в МСФЗ-форматі

Наказ про облікову політику в МСФЗ-форматі

Я знаю, существует возможность

принять решение.

«Небо над Берлином»

Звісно при переході на МСФЗ можна почати з чогось легкого, але ми почнемо з речей складних та важливих. Давайте спробуємо закцентувати свою увагу на основні моменти, на які слід звернути увагу при створенні наказу про облікову політику, а також проаналізуємо окремі відмінності між положеннями П(С)БО та МСФЗ.

З чого почати?

Одразу звертаю Вашу увагу, що ми будемо вести мову про підприємства, які становлять публічний інтерес та які повинні користуватись МСФЗ та МСБО. Малі та середні підприємства, які вибрали вести облік за МСФЗ мають змогу користуватись одним, окремим стандартом: «Міжнародний стандарт фінансової звітності для малих та середніх підприємств».

Наказ про облікову політику доцільно розпочати з того, на підставі яких нормативних актів та з якою метою він складений. Наприклад:

«Відповідно до ст.121 «Застосування міжнародних стандартів» Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (далі – ЗУ №996-ХІV), Міжнародних Стандартів Фінансової Звітності, прийнятих Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та оприлюднених на веб-сайті Міністерства фінансів України, з урахуванням положень Концептуальної основи фінансової звітності, з метою забезпечення єдиних (постійних) принципів, методів, процедур при відображенні поточних операцій в обліку та складання фінансової звітності, НАКАЗУЮ»

Як бачите, початок наказу не набагато відрізняється від того наказу про облікову політику, який у Вас є. Замість П(С)БО – посилання на МСФЗ та Концептуальну основу. Далі, слід чітко визначити дату переходу на МСФЗ. Наприклад:

«Датою переходу на складання фінансової звітності відповідно до МСФЗ вважати 01.01.201_р. Відповідно до вимог п.6 МСФЗ 1 «Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності» скласти та подати звіт про фінансовий стан за МСФЗ на початок періоду на дату переходу на МСФЗ.»

Зверніть увагу, що при формуванні облікової політики при переході на МСФЗ ви повинні користуватись МСФЗ, які будуть чинними на дату закінчення першого звітного періоду за МСФЗ.

Загальні положення наказу про облікову політику

Перш, ніж перейти до детального розгляду питань визнання, первісної оцінки, наступних оцінок та розкриття інформації щодо конкретних об’єктів обліку та статей фінансової звітності, доцільно викласти загальні положення щодо процесу організації бухгалтерського обліку на підприємстві та формування фінансової звітності. Загальні положення можна викласти наступним чином:

«1.1 При обліку господарських операцій застосовувати відповідні Міжнародні стандарти фінансової звітності (далі – МСФЗ та МСБО), затверджених Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та оприлюднених на веб-сайті Міністерства фінансів України. Облікову політику застосовувати таким чином, щоб фінансові звіти повністю узгоджувались з вимогами ЗУ №996-XIV та МСФЗ і МСБО. Застосовувати перед усім ті підходи та методи для ведення бухгалтерського обліку і надання інформації в фінансових звітах, які передбачені МСФЗ і найбільш адаптовані до діяльності підприємства.

1.2. На підставі пп. 15-23 МСФЗ 1, застосовувати ті професійні судження, які найадекватніше характеризують фінансовий стан і не суперечать МСФЗ і Концептуальній основі.

1.3. Облікова політика підприємства будується з використанням принципів нарахування та безперервності діяльності.

1.4. На забезпечення виконання п.4 ст.8 ЗУ №996-ХІV утворити бухгалтерську службу на чолі з головним бухгалтером, до складу якої входять не менше двох осіб.»

Далі в Наказі потрібно зазначити про те, в якій програмі буде здійснюватися облік, який план рахунків буде використовуватись, порядок контирування документів, спосіб зберігання регістрів бухгалтерського обліку, періодичність проведення архівації, затвердити графік документообороту, зазначити функціональну валюту та валюту звітності, і т.д., і т.п. Все вищеперераховане нічим не відрізнятиметься по суті від тих процедур, які вже існують на підприємстві.

На що слід окремо звернути увагу в розділі «Загальні положення» так це на визначення порогу суттєвості, який приймається підприємством.

Нагадаю, що відповідно до п.ЯХ11 Концептуальної основи фінансової звітності інформація є суттєвою, якщо її відсутність або неправильне подання може вплинути на рішення, які приймають користувачі на основі фінансової інформації про конкретний суб’єкт господарювання, що звітує. Тому, забудьте про суттєвість в 5 грн або в 1 000 грн! Погодьтесь, що при обсягах доходу більше 40 млн.євро 1 000 грн жодним чином не впливає на рішення користувачів. Також, доцільно у більшості випадків, встановлювати межу суттєвості не в абсолютних показниках, а у відносних. Адже підприємство буде рости, розвиватись, збільшуватимуться обсяги доходу, зростатиме вартість активів, і межа суттєвості, відповідно, буде змінюватись. А тому, положення Наказу про облікову політику, які стосуються суттєвості можуть звучати наступним чином:

«На підставі вимог п.ЯХ11 Концептуальної основи фінансової звітності встановити поріг суттєвості у розмірі:

– 5% від підсумку відповідно всіх активів, всіх зобов’язань і власного капіталу – для визначення суттєвості окремих об’єктів обліку, що відносяться до активів, зобов’язань і власного капіталу підприємства відповідно;

– 2% чистого прибутку (збитку) підприємств – для визначення суттєвості окремих видів доходів і витрат;

– 10-відсоткове відхилення балансової вартості необоротних активів від їх справедливої вартості – для відображення переоцінки або зменшення корисності таких об’єктів.

– 50 тис.грн для визнання активу основним засобом.»

Після загальних положень потрібно перейти до викладення суті облікових політик стосовно конкретних об’єктів обліку та окремих статей фінансової звітності. Як правило, починаємо з основних засобів.

Основні засоби

При створенні облікової політики щодо основних засобів потрібно пам’ятати про наявність певних відмінностей між П(С)БО 7 та МСБО 16.

Відмінність перша. Визначення поняття «основні засоби».

П(С)БО 7 п.6 МСБО 16
Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Основні засоби – це матеріальні об’єкти, що їх:

а) утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг для надання в оренду або для адміністративних цілей;

б) використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше одного періоду.

Відповідно до п.37 МСБО 1 як правило, суб’єкт господарювання послідовно складає фінансову звітність за період тривалістю в один рік. Однак з практичних причин деякі суб’єкти господарювання вважають за краще звітувати, наприклад, за період у 52 тижні. Цей Стандарт не забороняє таку практику.

Водночас, в Україні в повному об’ємі скористатись даним положенням не ж можливим, адже період за який подається фінансова звітність чітко визначений ЗУ №996-ХІV:  календарний рік.

З урахуванням вищенаведеного, давайте ще раз порівняємо визначення понять: основні засоби за МСБО, в Україні, будуть використовуватись більше року. Тривалість операційного циклу значення не має.

Однак, відразу ж виникає питання: «А що робити підприємствам, які мають на балансі, наприклад, будинок культури, базу відпочинку чи спортивний майданчик, які виконують суто соціально-культурні функції?»

Для відповіді на дане питання потрібно звернутись до п.7 МСБО 16, відповідно до якого собівартість об’єкта основних засобів слід визнавати активом, якщо і тільки якщо:

а) є ймовірність, що майбутні економічні вигоди, пов’язані з об’єктом, надійдуть до суб’єкта господарювання;

б) собівартість об’єкта можна достовірно оцінити.

Тобто, для того, щоб визнати будинок культури чи базу відпочинку активом у складі основних засобів потрібна ймовірність того, що від них будуть отримані майбутні економічні вигоди. Якщо така ймовірність існує – вони визнаються у складі основних засобів, якщо – ні, вони списуються з балансу.

Відмінність друга. Відсутність класифікації основних засобів.

Так, згідно з МСБО 16 відсутня класифікація основних засобів, а в п.37 МСБО 16 як приклад наведені лише умовні групи активів. Це означає, що кожне підприємство має право в наказі про облікову політику визначити свої власні групи основних засобів.

Крім того, керуючись поняттям суттєвості, підприємство в наказі про облікову політику може визначити, які саме основні засоби будуть наведені у фінансовій звітності окремою статтею. Наприклад, якщо підприємство займається транспортним перевезеннями, то доцільно виокремлювати в звіті про фінансовий стан статтю «Транспортні засоби», а всі інші основні засоби відображати в статті «Інші основні засоби»

Також, в жодному із стандартів не йде мова про вартісний критерій розмежування основних засобів. Що це означає? Що МСФЗ не визнають такого поняття як «малоцінні необоротні матеріальні активи». Лише пунктом ЯХ11 Концептуальної основи фінансової звітності передбачено встановлення рівня суттєвості для розмежування обліку активів або як основних засобів, або як запасів.

Висновки

Ми лише почали розглядати процес створення наказу про облікову політику за МСФЗ. Продовження будуть в наступних статтях.

Глосарій:

ЗУ №996-ХІV – Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-ХІV

МСБО 1 – МСБО 1 «Подання фінансової звітності»

МСБО 16 – МСБО 16 «Основні засоби»

П(С)БО 7 – П(С)БО 7 «Основні засоби», затверджений Наказом Міністерства фінансів України від  27.04.2000р. № 92 (із змінами та доповненнями).

Концептуальна основа фінансової звітності

 

Читайте цю статтю в журналі Ліга.

journal

ще новини…

Замовити аудиторьскі послуги

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

ПОДЗВОНИТИ НАМ