У практиці господарської діяльності бувають ситуації, коли договірні роботи виконуються для одного замовника, але опосередковану вигоду може отримувати інший суб’єкт — наприклад, власник інфраструктурного об’єкта. Постає питання: чи слід у такому разі трактувати це як безоплатне надання послуг на користь третьої сторони?
Що передбачає МСФЗ 15?
Відповідно до п.9 Міжнародного стандарту фінансової звітності 15 «Дохід від договорів з клієнтами», договір із клієнтом підлягає обліку лише за умови, що виконуються всі такі критерії:
- сторони договору схвалили його і зобов’язані його виконувати;
- можна визначити права кожної сторони щодо товарів чи послуг;
- визначено умови оплати;
- договір має комерційну сутність (впливає на майбутні грошові потоки);
- існує висока ймовірність отримання компенсації.
Отже, якщо договір відповідає цим умовам, він обліковується як звичайний договір на виконання робіт (передачу товарів чи послуг) незалежно від того, чи отримує вигоду ще хтось, окрім замовника.
Що відбувається на практиці?
У деяких випадках результат робіт — наприклад, модернізація або підключення до інфраструктурного об’єкта — фізично стосується майна, що належить третій стороні. Проте:
- замовником і платником за договором є конкретний клієнт;
- результат робіт передається саме замовнику, який набуває контроль над цим результатом або отримує вигоду від його реалізації;
- жодних прямих зобов’язань або безоплатної передачі третій стороні не передбачається.
Таким чином, з позиції МСФЗ, такий договір не є безоплатним наданням послуг третій особі, оскільки:
- всі критерії п.9 МСФЗ 15 дотримано;
- оплата надходить від конкретного замовника;
- контроль над результатом залишається у клієнта;
- третя сторона не є стороною договору.
Отже, навіть якщо фактична вигода частково стосується іншого суб’єкта (наприклад, через підключення або модернізацію його об’єкта), з погляду МСФЗ йдеться про звичайний комерційний договір, а не про безоплатне надання послуг.