Чи зобов’язаний роботодавець забезпечувати працівників питною водою — питання, яке часто виникає в літній період. У статті аналізуємо вимоги законодавства та пояснюємо, у яких випадках забезпечення водою є обов’язковим.
Що входить до обов’язків роботодавця в межах охорони праці?
Відповідно до ст.13 Закону України «Про охорону праці» №2694-XII, роботодавець зобов’язаний створити безпечні та здорові умови праці для працівників. Крім того, витрати на охорону праці повинні становити не менше 0,5% від фонду оплати праці (ст.19 цього ж закону).
Згідно зі ст.7 Закону №2694-XII, а також ст.167 КЗпП України, працівникам, які працюють у гарячих цехах або на шкідливих виробництвах, роботодавець зобов’язаний надавати безплатну газовану солону воду. Цю норму також підтверджено Постановою КМУ №994 від 27.06.2003 р., якою затверджено перелік заходів з охорони праці.
А як щодо звичайної питної води?
Обов’язок забезпечувати працівників звичайною негазованою питною водою законодавчо прямо не встановлений. Водночас, Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» №2918-ІІІ (ст.6) визначає питну воду як таку, що використовується для задоволення фізіологічних і санітарно-побутових потреб населення.
Цей закон встановлює принцип гарантійного забезпечення населення питною водою, але йдеться передусім про домашні або побутові потреби, а не про трудові обов’язки роботодавця.
Отже, обов’язок забезпечити газовану солону воду поширюється лише на ті категорії працівників, які виконують роботи у шкідливих умовах. А от звичайна питна вода, зокрема фасована, не належить до обов’язкових витрат на охорону праці. Проте роботодавець може організовувати її надання добровільно — для покращення умов праці та підтримки здоров’я персоналу.