Замовити

Залиште заявку, наш менеджер зв’яжеться з Вами

Транспортно-заготівельні витрати: що можна до них відносити, а що – ні? Чи необхідно визначати склад ТЗВ на підприємстві та в якому документі це потрібно зазначати?

Транспортно-заготівельні витрати: що можна до них відносити, а що – ні? Чи необхідно визначати склад ТЗВ на підприємстві та в якому документі це потрібно зазначати?

З транспортно-заготівельними витратами (даліТЗВ) доводиться стикатися практично кожному підприємству. Для цілей податкового та бухгалтерського обліку важливо правильно визначити, які ж саме витрати відносяться до складу ТЗВ. Пов’язано це з тим, що такі витрати збільшують первісну вартість запасів і включаються до складу витрат поточного періоду тільки в складі собівартості запасів. Зокрема, важливо розмежувати ТЗВ і витрати на збут. Про це далі.

Визначення ТЗВ у законодавчих та нормативних документах немає. Проте, Міністерство фінансів у своєму листі від 27.02.2003 р. № 053-2920 вказало, що будь-які підприємства до складу ТЗВ відносять витрати, пов’язані з транспортуванням запасів від постачальників (станцій, причалів) до місця їх використання.

Іноді підприємства до складу ТЗВ включають:

–           заробітну плату працівників складів для зберігання ТМЦ;

–           єдиний соціальний внесок на заробітну плату працівників складів для зберігання ТМЦ;

–           резерв відпусток та ЄСВ працівників складів для зберігання ТМЦ;

–           послуги по зберіганню запасів.

Чи правомірно ці витрати відносити до ТЗВ? Розберемося далі.

Відповідно до п. 9 П(С)БО 9 до первісної вартості запасів включаються ТЗВ, до яких відносяться такі витрати:

– затрати на заготівлю запасів;

– оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи та транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів.

Тобто, П(С)БО 9  чітко визначає склад ТЗВ, і до них можна включити лише заробітну плату та нарахування на неї вантажників, які розвантажують придбані запаси  чи вантажать-розвантажують запаси між цехами підприємства, але не їх заробітну плату, коли вони відвантажують готову продукцію на реалізацію.

Водночас, відповідно до п.19 П(С)БО 16 витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства, витрати на транспортування до складів покупців чи інших отримувачів продукції, товарів (якщо такі витрати передбачені умовами договору) включаються до складу витрат на збут. П(С)БО також не дає можливості включити до складу ТЗВ послуги по зберіганню запасів.

Крім того, згідно з п. 9 П(С)БО 9 до складу первісної вартості запасів включаються інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Іншими словами, якщо мова йде про заробітну плату працівників та нарахування ЄСВ на неї, які безпосередньо доопрацьовують і підвищують якісно технічні характеристики запасів, то такі суми можуть бути включені до складу первісної вартості запасів, але не у складі ТЗВ.

Якщо фактичні витрати підприємства не відповідають вимогам, визначеним П(С)БО 9  (зарплата комірників та нарахування на неї, послуги зберігання запасів), то понесені витрати повинні відображатись на рахунку 93 «Витрати на збут» відповідно до вимог п.16 П(С)БО 16.

Варто також розглянути ситуацію, коли перевезення запасів підприємство здійснює власними силами. Оскільки в П(С)БО 9 зазначено, що відповідні витрати включаються до ТЗВ, якщо за транспортування запасів та вантажно-розвантажувальні роботи проводиться оплата тарифів (фрахту), то можна трактувати, що зазначені роботи виконуються не власними силами підприємства, а сторонніми організаціями.

Проте з позиції звичайної логіки таке твердження є некоректним. Оскільки економічна сутність зазначених витрат не залежить від того, хто проводить транспортування та вантажно-розвантажувальні роботи. Тому, на нашу думку, доцільно витрати на роботи, виконані власними силами, також включати до складу ТЗВ.

На підтвердження нашої думку, наведемо Міністерства фінансів України від 14.03.2005р. №31-04200-30-10/3778, в якому зазначено, що роботи, пов’язані з транспортуванням запасів, включаються до ТЗВ за виробничою собівартістю послуг допоміжних (підсобних) виробництв (господарств) підприємства з перевезення таких запасів. Тому до складу ТЗВ варто включати витрати на транспортування та вантажно-розвантажувальні роботи, виконані не тільки сторонніми підприємствами, а й власними силами.

Також важливим питанням є відображення складових ТЗВ у документах підприємства задля уникнення неправомірного віднесення витрат до первісної собівартості чи навпаки, завищення витрат звітного періоду.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо облікової політики підприємства, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 635 від 27.06.2013 р. розпорядчий документ про облікову політику підприємства визначає порядок обліку і розподілу транспортно-заготівельних витрат, ведення окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат.

Таким розпорядчим документом на підприємствах є Наказ про облікову політику, тому саме в даному документі необхідно відображати склад ТЗВ.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *