Податкове законодавство України встановлює чіткі правила відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов’язань. Відповідно до ст.124 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р. (далі – ПКУ), у разі несплати податкового зобов’язання у встановлений строк платник податків притягується до фінансової відповідальності у вигляді штрафу.
Розміри штрафних санкцій
Норма ст.124 ПКУ передбачає такі розміри штрафу:
✔ 5% погашеної суми податкового боргу – застосовується, якщо затримка сплати становить до 30 календарних днів включно, що слідують за останнім днем строку сплати;
✔ 10% погашеної суми податкового боргу – застосовується, якщо затримка перевищує 30 календарних днів.
Таким чином, якщо податкове зобов’язання не сплачувалося протягом усіх періодів, зазначених у запиті, штраф буде нараховано у розмірі 10% від суми податкового боргу.
Чи можливе застосування «самоштрафу»
Механізм так званого «самоштрафу» застосовується у випадках подання уточнюючих розрахунків, коли платник податків самостійно виправляє помилки у звітності. У ситуації, коли звітність взагалі не подавалася, скористатися цим механізмом неможливо.
Отже, штраф, передбачений п.124.1 ПКУ, застосовується після фактичної сплати податкового зобов’язання, оскільки він розраховується від погашеної суми податкового боргу.
Нарахування пені за прострочення
Крім штрафу, за несвоєчасну сплату грошового зобов’язання нараховується пеня. Відповідно до абзацу першого п.129.4 ст.129 ПКУ, пеня нараховується:
✔ за кожний календарний день прострочення, включаючи день погашення боргу;
✔ у розмірі 120% річних облікової ставки НБУ, що діє на кожний день прострочення.
Пеня нараховується на суму грошового зобов’язання, включаючи штрафні санкції (за їх наявності), якщо інший розмір пені не встановлено ПКУ.
Випадки звільнення від нарахування пені
Підпунктом 129.9.7 ПКУ передбачено, що пеня не нараховується (а вже нарахована підлягає анулюванню), якщо порушення податкового обов’язку сталося внаслідок дії обставин, пов’язаних із введенням воєнного чи надзвичайного стану.
Однак для застосування цієї норми необхідно довести причинно-наслідковий зв’язок між неможливістю виконання податкового обов’язку та дією надзвичайних обставин. Сам факт існування воєнного стану не звільняє автоматично від відповідальності.