Замовити

Залиште заявку, наш менеджер зв’яжеться з Вами

Наказ про облікову політику за МСФЗ

Наказ про облікову політику за МСФЗ

Великое должно быть недостижимым

и потому казаться бесконечным.

Эрих Мария Ремарк. Испытание Куна

В попередній статті ми з Вами зупинились на пункті наказу про облікову політику «Основні засоби» та почали розглядати окремі відмінності, наявні між П(С)БО та МСФЗ щодо ведення обліку та відображення у фінансовій звітності основних засобів. Давайте завершимо наш аналіз та перейдемо до інших статей.

Ще трошки по основні засоби

При створенні наказу про облікову політику за МСФЗ Ви обов’язково зіштовхнетесь з «компонентним обліком» основних засобів. Зазвичай такий облік викликає подив, хоча насправді п.4 П(С)БО 7, п.4 Методрекомендації №561 також дозволяють підприємствам здійснювати такий облік. Судіть самі:

«Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів.»

Аналогічна вимога міститься в п.47 МСБО: «Кожну частину об’єкта основних засобів, собівартість якої є суттєвою стосовно загальної собівартості об’єкта, слід амортизувати окремо.» і приклади наводяться в п.13 МСБО 16: «Запасні частини деяких об’єктів основних засобів можуть потребувати заміни через регулярні проміжки часу. Наприклад, піч треба облицьовувати після певної кількості годин використання, частини салону літака (такі, як сидіння чи кухня) потребують кількаразової заміни протягом строку корисної експлуатації літального апарата.»

Тобто, в наказі про облікову політику слід визначати  суттєвість частин об’єкта, відносно загальної собівартості з метою окремої їх амортизації. Також, відповідно до п.51 МСБО 16 строк корисної експлуатації активу слід переглядати принаймні на кінець кожного фінансового року та, якщо очікування відрізняються від попередніх оцінок, зміну (зміни) слід відображати як зміну в обліковій оцінці відповідно до МСБО 8.

Порівняйте: на підставі вимог п.25 П(С)БО 7 строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

Відмінність третя. Методи нарахування амортизації.

Пункт 62 МСБО 16 містить менший перелік методів нарахування амортизації основних засобів, ніж П(С)БО 7, а саме:

  • прямолінійний метод;
  • метод зменшення залишку;
  • метод суми одиниць продукції.

МСБО 16 не передбачено використання методу прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивного методу, обох методів амортизації для малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів, викладених в п. 27 П (С) БО 7.

Відмінність четверта. Обов’язок переглядати метод амортизації

Згідно з п.27 П(С)БО 7 метод амортизації об’єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Тобто, лише у випадку, якщо, наприклад, підприємство використовувало приміщення для виробничих цілей, і вирішило використовувати його для адміністративних, воно переглядає метод нарахування амортизації. Відповідно, періодичність перегляду залежить від періодичності зміни способу отримання економічних вигід.

А от відповідно до п.61 МСБО 16 метод амортизації основних засобів повинен переглядатися не рідше, ніж на кінець кожного фінансового року, і в разі значних змін в очікуваній формі споживання майбутніх економічних вигод від основного засобу метод повинен змінюватися для відображення цих змін.

Зміна методу амортизації враховується як зміна облікової оцінки згідно з МСБО 8, а амортизаційні відрахування поточного і майбутніх періодів коригуються перспективно.

Відмінність п’ята. Важливість ліквідаційної вартості.

п.4 П(С)БО 7 п.6 МСБО 16
Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство/установа очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією). Ліквідаційна вартість активу – це попередньо оцінена сума, яку суб’єкт господарювання отримав би на поточний час від вибуття активу після вирахування всіх попередньо оцінених витрат на вибуття, якщо актив є застарілим та перебуває в стані, очікуваному по закінченні строку його корисної експлуатації.

Здається майже ідентичні визначення, але, на мій погляд, вони суттєво відрізняються. П(С)БО 7 вимагає відображати суму очікувану у майбутньому, а МСБО – суму очікувану на теперішній час, якби основний засіб на зараз був у стані після закінчення строку корисної експлуатації.

П(С)БО 7 не містить жодних застережень щодо періодичності перегляду ліквідаційної вартості, в той час як п.51 МСБО 16 вимагає переглядати ліквідаційну вартість активу принаймні на кінець кожного фінансового року та, якщо очікування відрізняються від попередніх оцінок, зміну (зміни) слід відображати як зміну в обліковій оцінці відповідно до МСБО 8.

До чого це приводить?  А до того, що вартість, яка амортизується буде різною рік від року, адже, сума, що амортизується, – це собівартість активу або інша сума, що замінює собівартість, за вирахуванням його ліквідаційної вартості. (п.6 МСБО 16).

Відмінність шоста. Вибір методу обліку основних засобів

Відповідно до п 29 МСБО 16 суб’єкт господарювання має обрати своєю обліковою політикою:

– або модель собівартості – після визнання активом, об’єкт основних засобів слід обліковувати за його собівартістю мінус будь-яка накопичена амортизація та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності. (п. 30 МСБО);

– або модель переоцінки – після визнання активом, об’єкт основних засобів (справедливу вартість якого можна достовірно оцінити) слід обліковувати за переоціненою сумою, яка є його справедливою вартістю на дату переоцінки, мінус будь-яка подальша накопичена амортизація та подальші накопичені збитки від зменшення корисності. Переоцінки слід проводити з достатньою регулярністю, так щоб балансова вартість суттєво не відрізнялася від тієї, що була б визначена із застосуванням справедливої вартості на кінець звітного періоду. (п. 31 МСБО)

і йому слід застосовувати цю політику до всього класу основних засобів.

Відмінність сьома. Право вибору методу переоцінки.

Згідно з п.35 Методрекомендацій №561 можливий лише один метод здійснення переоцінки: з використанням індексу переоцінки. МСБО 16 надає підприємству право вибору методу, яке воно повинно реалізувати через наказ про облікову політику:

а) суму накопиченої амортизації перераховують пропорційно до зміни валової балансової вартості активу, так що балансова вартість активу після переоцінки дорівнює переоціненій сумі. Цей метод часто застосовують, коли актив переоцінюється за допомогою індексу, щоб визначити його амортизовану відновлювану собівартість;

б) накопичену амортизацію виключають з валової балансової вартості активу, а чисту вартість перераховують до переоціненої вартості активу. Цей метод використовують для будівель. (п.35 МСБО16).

Відмінність восьма. Дата початку та припинення нарахування амортизації.

Всі ми знаємо, що нарахування амортизації основного засобу починається з місяця наступного за місяцем в якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію.(п.29 П(С)БО 7).

Слід врахувати, а краще відобразити в обліковій політиці, що згідно з п.55 МСБО 16 амортизацію активу починають, коли він стає придатним для використання, тобто коли він доставлений до місця розташування та приведений у стан, у якому він придатний до експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом.

Амортизацію активу припиняють на одну з двох дат, яка відбувається раніше:

– на дату, з якої актив класифікують як утримуваний для продажу (або включають до ліквідаційної групи, яку класифікують як утримувану для продажу) згідно з МСФЗ 5;

– або на дату, з якої припиняють визнання активу.

Отже, амортизацію не припиняють, коли актив не використовують або він вибуває з активного використання, доки актив не буде амортизований повністю. Проте, згідно з використаними методами амортизації, амортизаційні відрахування можуть дорівнювати нулю, якщо немає виробництва.

Висновки

Ми завершили розгляд основних відмінностей між П(С)БО 7 та МСБО 16, які повинні знайти відображення в обліковій політиці підприємства. Маю надію, що отримана інформація була корисною для Вас та значно спростить процедуру створення наказу про облікову політику.

Глосарій

МСФЗ 5 – МСФЗ 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність»

МСБО 8 – МСБО 8 «Облікова політика, зміни в облікових оцінках та помилки».

МСБО 16 – МСБО 16 «Основні засоби»

П(С)БО 7 – П(С)БО 7 «Основні засоби», затверджений Наказом Міністерства фінансів України від  27.04.2000р. № 92 (із змінами та доповненнями).

Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів» від 30.09.2003р. № 561 (із змінами та доповненнями).

 

Читайте цю статтю в журналі Ліга.

journal

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

ПОДЗВОНИТИ НАМ