Замовити

Залиште заявку, наш менеджер зв’яжеться з Вами

Уцінка запасів: документальне оформлення та податковий облік

Уцінка запасів: документальне оформлення та податковий облік

Іноді бувають ситуації, коли товар, готова продукція, матеріали і т.п. залежуються, не продаються, а тому втрачають свою цінність. В бухгалтерському обліку такі запаси потребують особливої уваги та окремого документального оформлення. Розглянемо це питання детально.

Відразу ж визначимось, чи можна проводити уцінку запасів. Для цього розглянемо визначення поняття «запаси» – це активи, які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва. (п.4 Наказу Міністерства фінансів України “Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»” від 20.10.1999р. № 246 (далі- П(С)БО 9).

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, в установах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством/установою ще не визнано доходу (п.6 П(С)БО 9).

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду. (п.25 П(С)БО 9).

Чинне законодавство на сьогодні чітко не визначає ні процедуру уцінки запасів, ні документальне оформлення такої операції. Проте, відповідно до п.3.15 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів» від 10.01.2007р. №2 (далі – Наказ №2) уцінка запасів до чистої вартості реалізації оформлюється актом уцінки.

Єдиний нормативний документ, який пропонував форму акту уцінки: спільний Наказ  Міністерства фінансів та Міністерства економіки України «Про затвердження Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення» від 10.09.1996р. № 120/190 (далі – Положення  №120/190) був відмінений 09.03.2016р.

На нашу думку, підприємство має право розробити власне Положення та керуватись ним. При цьому, операції з уцінки товарів підприємство раніше здійснювало на підставі документів, запропонованих Положенням №120/190, і не має зауважень до таких документів, можна взяти їх за основу та відобразити алгоритм здійснення процедури уцінки та її документальне оформлення у власному Положенні. Мінімальний пакет документів при проведенні уцінки, на мою думку, повинен включати:

  • Наказ керівника про створення постійної комісії на підприємстві з метою проведення уцінки із зазначенням періодичності такого проведення. Наказ створити один раз. Зазначити в ньому склад комісії, перерахувати посади, а не прізвища працівників. В такому випадку, при зміні працівника вносити зміни до наказу не потрібно. Доцільно залучити до складу комісії, осіб, які розуміються на готовій продукції, вимогах до її якості, терміну її використання тощо;

Проте, ніхто не забороняє підприємству затвердити форму відміненого акту наказом по підприємству, і якщо вона була зручна для підприємства – продовжувати використовувати її і далі.

  • З періодичністю, визначеною наказом, комісія проводить огляд готової продукції, складає перелік (форму переліку підприємство також може затвердити самостійно) продукції, що підлягає уцінці та надає його на підпис керівнику підприємства. В цьому ж переліку раціонально було б відразу зазначити на яку саме суму доцільно здійснити уцінку готової продукції та на яких підставах. Також можна використовувати в даному випадку сигнальну довідку (форма М-18, затверджена наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996р. №193);
  • На підставі затвердженого переліку складається акт уцінки та відображається в обліку.

Основним нормативним документом, що регламентує облік запасів на підприємстві, є П(С)БО 9 «Запаси». Зокрема, у п. 7 стандарту передбачено, що одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид).

У зв’язку із цим, аби уникнути спорів із контролюючими органами, доцільно створити наказ у вигляді таблиці відповідності найменувань товару як додаток до наказу про облікову політику, в якому можна відобразити назву товару до уцінки та після «уцінки», якщо таке «переведення» спрощує облік підприємства. Цей документ, затверджений керівником підприємства, і буде підставою для присвоєння нових найменувань уціненим товарам.

Тепер розглянемо податкові наслідки уцінки запасів.

Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI (далі – ПКУ) не передбачає коригування фінансового результату до оподаткування на уцінку (дооцінку) основних засобів, проте, уцінка матеріалів в податковому обліку не відображається.

ПКУ не містить також жодної вимоги щодо нарахування податку на додану вартість при проведенні уцінки. Адже в такому випадку не відбувається операція «постачання товару» в розумінні пп. 14.1.191 п.14.1 ст 14 ПКУ – право власності на товар не переходить і товар продовжує використовуватись в господарській діяльності підприємства.

Що стосується думки податкової стосовно наслідків проведення уцінки запасів, маємо тільки Лист Головного управління ДФС в Тернопільській області «Щодо відображення в податковому обліку проведеної уцінки фруктів і овочів» від 30.12.2015р. № 2017/10/19-00-15-02-22/12026, проте жодної згадки про необхідність нарахування ПДВ у ньому немає. На нашу думку, підстав для нарахування ПДВ в момент проведення уцінки немає: готова продукція буде використана в господарській діяльності підприємства. Дохід буде отриманий, а значить скористатись положенням абз. г) п.198.5 ст. 198 ПКУ з метою донарахування ПДВ перевіряючі не зможуть.

Однак, питання нарахування ПДВ, в даному випадку, надзвичайно неоднозначне. Важливим моментом є: придбані були підприємством запаси, які уцінюються, чи виготовлені самостійно.

Нарахування податкових зобов’язань з ПДВ відбудеться в момент його продажу. Враховуючи вимоги п.188.1 ст.188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг.

Згідно з п.188.1 ст.188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів не може бути нижче звичайних цін. Відповідно до пп.14.1.71 п.14.1 ст.14 ПКУ звичайною ціною є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Ринковою ціною є ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (пп.14.1.219 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Що вважати звичайною ціною для операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг та за якою методикою її визначати?

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 зазначав, що однією з проблем, яка пов’язана із застосуванням норм чинного законодавства про звичайні ціни, є правомірність використання звичайних цін для визначення податкових зобов’язань платників податків за відсутності встановленої законом методики визначення податкових зобов’язань за непрямими методами.

У випадку постачання власних товарів ризики виникнення непорозумінь з податківцями в ході визначення бази для нарахування ПДВ в частині визначення звичайної ціни з 01.01.2016р. зросли.

Загалом, на ринку дуже складно віднайти абсолютно аналогічні за всіма характеристиками товари. Додатково на ціну впливають ще й умови та час постачання. Для максимального убезпечення своїх договірних цін на товари, які мають недоліки, варто розробити на підприємстві власну цінову політику (накази про маркетингову стратегію, про реалізацію товарів з недоліками тощо).

Окрім того, можна періодично отримувати прайси на товари від конкурентів чи від спеціалізованих видань та організацій щодо ціни на бракований товар. Фактично, уцінений товар вже продається за ринковими (звичайними) цінами, адже він має ґандж, який не дозволяє продати його дорожче.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *