Юридичні особи, які обрали спрощену систему оподаткування та перебувають на третій групі єдиного податку, мають специфічні правила ведення обліку. Ці правила спрямовані на спрощення адміністрування податків, водночас зберігаючи вимоги до достовірності даних. Розглянемо, які саме норми законодавства регулюють порядок ведення обліку такими платниками.
Нормативне регулювання спрощеного обліку
Відповідно до п. 296.1 ПКУ, юридичні особи — платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат. При цьому такий облік ведеться з урахуванням вимог: п. 44.2 ПКУ та п. 44.3 ПКУ. Це означає, що навіть за умов спрощення обліку підприємства зобов’язані дотримуватись загальних принципів формування податкових показників.
Особливості ведення спрощеного бухгалтерського обліку
Згідно з п. 44.2 ПКУ, юридичні особи — платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним пп. 3 п. 291.4 ПКУ, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат. Такий облік має важливу особливість:
- він здійснюється з метою визначення об’єкта оподаткування;
- ведеться за спеціальною методикою.
Методика ведення цього обліку затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Значення спрощеного обліку для платника
Застосування спрощеного бухгалтерського обліку дозволяє підприємствам:
- зменшити обсяг облікових процедур;
- спростити визначення доходів та витрат;
- адаптувати облік під потреби розрахунку єдиного податку.
Водночас це не звільняє платника від обов’язку:
- забезпечувати достовірність облікових даних;
- підтверджувати показники первинними документами;
- дотримуватись загальних вимог податкового законодавства.
Отже, юридичні особи — платники єдиного податку третьої групи мають право вести спрощений бухгалтерський облік доходів і витрат, однак виключно в межах вимог ПКУ. Такий облік є інструментом для визначення об’єкта оподаткування і повинен вестися за затвердженою методикою з урахуванням положень п. 44.2, 44.3 та п. 296.1 ПКУ. Це дозволяє поєднати спрощення обліку з належним рівнем податкового контролю.